«Бібліотека – територія ідей»
Режим роботи: 10:00 - 18:00; вт - вихідний
Адреса: м. Дружківка, вул. Енгельса, 112, 84206
Комунальний заклад
"Дружківська міська центральна
бібліотека ім. Лесі Українки"

 Віктора Івановича Міщенка в бібліотечній системі добре знають усі без винятку бібліотекарі, технічні робітники… Та й більшість наших відвідувачів, без сумніву, з першого разу запам’ятовують кремезного величезного чоловіка, що час від часу несе вахту на рецепшині.

А як тут не запам’ятати - видно, що у молоді роки чолов’яга міг, як кажуть, підкови гнути. Це у Віктора Івановича від предків – працівників-хліборобів Донеччини – матусі Поліни Афіногенівни та Івана Охрімовича. Вони все життя працювали у колгоспі, село Маркове, що за Білокузьминівкою. Там Іванович і народився 20 січня 1951 року, в лютий мороз та хуртовину. Добра генетика, здорова натуральна їжа, селянське рухливе дитинство – Віктор підростав великим, міцним та дуже добрим хлопчиком. Цю доброту до людей, до тварин, до навколишнього світу він примудряється зберігати і по сей день – за що його всі у нас в бібліотеці дуже люблять і поважають. А ще і за те, що має Віктор Іванович справжні золоті руки майстра, які можуть все – і цегляну кладку, і сварку, і штукатурно-малярні, і ремонтно-будівельні роботи, словом, дружать з інструментом… А головніше те, що ніколи нікому з бібліотекарів не відмовив в проханні допомогти. От вміє ж Тетяна Олексіївна підбирати кадри!

Хоча, хороші кадри треба вирощувати. Перша спеціальність, яку отримав молодий хлопчик після навчання у Краматорському будівельному училищі була  монтажник-будівельник металевих конструкцій. Направлення він отримав в Дружківку, місто дуже сподобалося, але попрацювати толком не вийшло – призвали в армію.

 Військову службу проходив Віктор на Балтиці, в Калінінградській області, але не «мореманом», а в піхоті – на бережечку (1970-1972 р.). Після «дембеля» повернувся до любої серцю Дружківки та знову влаштувався до свого БМУ-7(Будівельно-монтажне управління). Але ненадовго – перейшов до іншої «контори» - ТЕМ (теплоенергомонтаж) монтажником опалювальних систем. Що там, що там молодому спеціалісту треба було багато їздити по відрядженнях, будувати різноманітні споруди, монтувати опалювальні системи - «давати людям тепло». Яке тут особисте життя! І хоча побував Віктор Іванович майже во всіх малих і великих містах нашої країни, а також багатьох інших республіках Радянського Союзу, пересвідчився, що краще ніж на Донбасі дівчат нема, тому й знайшов свою єдину та ненаглядну Лідію він тут – у Дружківці. «Йшов вулицею, бачу дівчина, гарненька, риженька така, наче сонечком поцілована. Ну, й причепився!», - тепло посміхнувся Віктор Іванович…

Причепився, та так міцно, що разом вони йдуть вже більш як сорок років пліч-о-пліч скрізь радості та печалі сімейного життя. У 76-ому зіграли весілля, у той же рік народилася дочка – Вікторія, (нині живе за кордоном – подарувала діду з бабою онука Олександра). Молоду сім’ю треба було утримувати, тому Віктор завербувався на Північ, на вахту – займались будівництвом опалювальних систем, міської інфраструктури (Новий Уренгой, Губкінський) та іншими роботами по принципу куди керівництво направить. Сибір такий чарівний край, що з багатьма людьми, з якими доводилось бесідувати мені, як журналісту, на всіх він справляв надглибоке враження. Здавалося б, що там є – комари, болота, непрохідна тайга, скрізь багнюка та пара тижнів літа… Але ні – є у Півночі щось таке, що назавжди залишається у серці всіх, кому там довелося пожити, попрацювати… Залишається солодким болем спогадів та ностальгії… «Там дійсно чудова природа, могутній масштаб, великі простори, там просто захоплює дух. Там зовсім інші люди – більш прості, але надійні. Ось маленький приклад. Треба було терміново їхати додому, коштів на той час не хватало, сума досить немаленька – так мені її спокійно позичила практично незнайома людина – колега з зовсім іншого підрозділу компанії. Тільки тому, що дізнався, що комусь там дуже потрібні гроші… Треба додати - це вже були часи реформ та так званої «перестройки» - на «Большой земле» вже масово дурили народ, процвітало дике шахрайство та обман … Ось такі люди тоді жили й працювали у Сибіру… Тому туди й тягне час від часу – бо там є частинка його душі й серця. Бо там він пропрацював двадцять років… Але левова частинка душі – це звісно рідна Донеччина, Україна та сім’я. Крім Вікторії на білий світ з’явився ще один Міщенко – Артем. Теж був примушений виїхати за кордон – живе й працює в Білорусі у «Батьки Лукашенка» - на жаль, на вітчизні з роботою та заробітною платою не все гаразд… Одружився,  вже є й онучка – Дар’я.

 Після повернення з Сибіру зайнявся Віктор оформленням пенсії – це виявилося дуже тяжкою справою – бо кожне місто роботи було необхідно підтвердити документально. А, відверто кажучи, бардак в ті рокі в Росії був не меншим, ніж в Україні… Підприємства народжувалися, переоформлювалися, банкрутували…, діловодство велося з рук геть погано… Словом, прийшлось помучитися. На цьому ґрунті і вийшла у Віктора Івановича перша зустріч з Тетяною Олексіївною. Вона тоді крім бібліотеки ще мала й немалий  тягар соціальної відповідальності – працювала депутатом міської ради. До неї по допомогу за скорішим оформленням пенсії й звернувся Віктор Іванович. «Вона вислухала мене уважно, та запропонувала: «А йди-ка ти до нас працювати, згоден?»» - поділився історією знайомства наш колега.

 Отож, і з пенсією все налагодилося, і людина робоче місто отримала, а наша бібліотека – гарного товариша, гарного працівника – універсала, якого всі ми дуже поважаємо. За добрий гумор, за щирість, працьовитість та надійність. За це й отримав Віктор Іванович на святі працівників культури та аматорів народної творчості почесну грамоту від відділу культури міста – за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок в розвиток культури…  Остається додати що, не дивлячись на вік, Віктор Іванович залишається молодим в душі, багато читає, займається самоосвітою, з ним завжди цікаво спілкуватися – людина багато чого бачила, багато де була…

Здоров’я Вам, Віктору Івановичу, довгих років, добробуту у сім’ю, дітям та онукам… Нехай зірка на ім'я Сонце завжди освітлює Вашу дорогу…

Василь Рамішвілі

                

 

 

Календар

Календар свят України. Граматика української мови

ОГОЛОШЕННЯ

 Шановні друзі!

 

 У зв'язку з незадовільною епідситуацією, початок роботи бібліотечних клубів відкладається на ВЕРЕСЕНЬ

 

 

Погода в Дружківці

Курс валют

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Останні новини і події


© 2018 Все права защищены. Политика конфиденциальности