«Бібліотека – територія ідей»
Режим роботи: 10:00 - 18:00; вт - вихідний
Адреса: м. Дружківка, вул. Енгельса, 112, 84206
Комунальний заклад
"Дружківська міська центральна
бібліотека ім. Лесі Українки"

Чи запитували ви у себе, шановні читачі, чому коли важко всім – швидко проявляються основні людські риси – хто є хто…

Чому хтось заради досягнення своїх цілей та бажань може (образно кажучи) йти по головах, а хтось, для того щоб допомогти (наприклад, чужій хворій дитині) готов зняти з себе останню сорочку? Що керує нами?

Питання риторичні, але на них відповідь дає кожен з нас — своїми діями, словами, думками.

Люди, які приходять до Червоного Хреста у якості волонтерів та меценатів особисто для себе таку відповідь вже дали: вони не можуть бути відсторонь від проблем, з якими стикаються люди, суспільство, вони мають допомагати...

Особливо яскраво це проявилося в тяжкий час, з яким прийшлося зустрітися Україні в її новітній історії — час вторгнення та конфлікту на Донбасі.

Згадує волонтер дружківської міської організації Товариства Червоного Хреста України Євген Курій:

— Я народився і виріс у Донецьку, жив з матусею та бабусею у Кіровському районі, вчився в ДИПиП. На жаль, він закрився та мені не вдалося довчитися... Працював  одночасно на декільках роботах — вдень на доставлення товарів з МЕТРО, ввечері — в автокінотеатрі. Жили нормально, нічого не віщувало біди. Коли почалися обстріли й в нашому районі стало небезпечно, на сімейній раді прийняли рішення перебратися до рідного брата, який мешкав у передмісті Донецька. Думали що там буде безпечніше. Але вийшло навпаки, ще не встигли освоїтися на новому місці (це маленьке селище Кленове - можна казати, садове - городнє товариство, розташоване на півночі Донецька) як знову попали під інтенсивні обстріли. Було це, добре пам'ятаю, 25 червня. Тоді взяв близьких в оберемок та й виїхали взагалі з Донецьку на підконтрольну державі територію від жахіття війни. Перші два тижні жили в Алексіево-Дружківці — там були знайомі. Потім мешкали деякий час в Константинівці, потім переїхали у Дружківку. Всі ми думали що це ненадовго, що непорозуміння швидко закінчиться. Тому з собою взяли досить мало з потрібних речей. Коли узнав про Червоний Хрест, прийшов за допомогою, зустрів Оксану — тепло посміхнувся Євген, - вона тут працювала волонтером, допомагала людям. Народу тоді у Дружківку приїхало дуже багато — матусі з дітьми, літні пенсіонери, вагітні. Практично всі потребували допомоги — їжа, ліки, одяг, засоби гігієни, постільна білизна, взуття. Був страшенний дефіцит всього - волонтери майже захлиналися у людському морі. Ось тоді Оксана і запропонувала мені: "Бажаєш допомогти — приєднуйся!" З того часу тут і працюю.

 

Волонтери: Євген та Оксана 

- Я теж переселенка, - втрутилася до бесіди Оксана, - з Горлівки. Там народилася, закінчила школу, вступила до Харківської юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Завершила навчання та працювала у приватному малому бізнесі. Коли почалися бойові дії — довгого часу на роздуми не було, треба було рятувати себе, близьких, подругу. У Дружківці були знайомі, та і не хотілося виїжджати далеко, мріялося, що цей безлад ненадовго... Було важко на новому місті, почула про Червоний Хрест що допомагає біженцям, прийшла, побачила: допомога треба самому Червоному Хресту — людей, що потребують негайної підтримки багато, а волонтерів — всього нічого, Олександра Павлівна — тодішня директорка, Олена Анатоліївна - нинішня, працюють буквально на розрив... Залишилася у Червоному Хресті...

Волонтер Світлана за роботою 

Тридцять першого травня відсвяткує свій День народження ще один волонтер Дружківської міської організації Товариства Червоного Хреста України - Світлана Нагорська. Вона для товариства чоловік новий — прийшла в лютому та запропонувала свої вміння. А вмінь у Світлани досить багато. 16 років вона пропрацювала у сфері допомоги літнім людям. Працювала в Греції — поїхала туди як турист, та й залишилася, в 90-х роках - так робило багато наших заробітчан. Майже були готові документи на постійне проживання, але прийшлося у 2012 році повернутися додому з сімейних обставин. Жалкує звичайно, але життя є життя.

Майстриня на всі руки, Світлана, чудово шиє — і це її вміння стало в пригоді, особливо коли в країні розпочалася пандемія коронавірусу. Сотні масок, що роздали волонтери Червоного Хреста дружківчанам у ході благодійних акції, різноманітних заходів — це її чутливих рук діло. “Приходжу сюди як на роботу” — каже Світлана. Скількох людей допомогли врятувати від зараження небезпечною інфекцією її вироби - це одному богу відомо, але, думається, що такі люди однозначно є!

В день народження Світлани хочеться побажати їй, щоб у неї все було добре. Бо вона того варта. 

Це далеко не всі волонтери Червоного Хреста, про яких ми хотіли б вам розповісти, люди - що згідно з велінням серця прийшли допомагати всім, хто потребує підтримки. Причому далеко не завжди їм кажуть спасибі...

Нехай пряма та чиста буде у них дорога...

Благодійна акція: безоплатна роздача масок мешканцям Дружківки

На сесії міськради волонтери товариства Володимір Масюков та Наталля Ященко  були нагороджені листами подяки від нашого міста!

 

 

Календар

Календар свят України. Граматика української мови

ОГОЛОШЕННЯ

 Шановні друзі!

 

 У зв'язку з незадовільною епідситуацією, початок роботи бібліотечних клубів переноситься на серпень

 

 

Погода в Дружківці

Курс валют

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Останні новини і події


© 2018 Все права защищены. Политика конфиденциальности